Четвер, 28.03.2024, 21:32
Вітаю Вас Гість | RSS

Персональний сайт Н.А. Кісенко

Меню сайту
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Проблема добра і зла у творчості українських класиків

Проблема добра і зла у творчості українських класиків

Мета уроку: виховувати в дітей на прикладі життя літературних героїв доброту, почуття справедливості, порядність, бажання боротися зі злом, очищати свою душу від злих думок, контролювати себе, само виховуватися.

Тип уроку: узагальнення і систематизація знань.

Підготовка учнів до уроку: за кілька днів до заняття учням дається завдання переглянути тексти визначених словесником творів і обдумати запитання, які розглядатимуться.

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя. Сьогоднішню розмову я почну словами нашого великого пророка Тараса Шевченка:

Один у одного питає,

Нащо нас мати привела?

Чи для добра? Чи то для зла?

Нащо живем? Чого бажаєм?

І, не дознавшись, умираєм.

А покидаємо діла.

Справді, кожен з нас рано чи пізно ставить перед собою питання: “ Навіщо я живу на світі? Яке моє призначення? Яка я людина – добра чи зла? ”

Запитання нелегкі. І не завжди людина знаходить на них відповідь. Оточуючі ж оцінюють її за вчинками: це добродій, а це – нікчема чи зла людина, чи злочинець.

“ Як розпізнати зло? Чому воно існує? Як з ним боротися? В усі часи осмислити це прагнули філософи і вчені, поети і прозаїки. Про це йдеться в Біблії, в усній народній творчості. Та, на жаль, тільки в казках добро завжди перемагає зло, а в житті  ми часто стаємо свідками розгулу зла. Нині воно не лише не зникло, а стало ще сильнішим і чинить справжній шабаш. То хто ж у цьому винен? У чому причина такого становища? У злих силах космосу чи в людині?... ”

                   Літературознавець Василь Пахаренко у книжці про Шевченка

“ Незбагнений апостол ” пише: “ Зло існує для того, щоб людина ставала людиною, переборюючи його, щоб вона могла усвідомити добро і робити добро ”.

Науку добра і зловісну суть зла нам, крім Біблії та усної народної творчості, допомагає осягнути й художня література.

У цьому навчальному році ми прагнули засвоїти моральні і художні цінності творів письменників другої половини ХІХ ст. Жоден з них не оминув проблеми добра і зла. Пригадаймо найвиразніші моменти з відомих нам творів, які стосуються нашої теми, і подумаймо над такими питаннями ( вони записані на дошці):

Яка причина злого вчинку (поведінки) персонажа чи кількох дійових осіб?

Хто з літературних героїв вам імпонує? Чим?

Кого ви осуджаєте? За що?

Вплив якого героя ви відчули на собі?

Чому зло панує в сучасному житті?

Що, на вашу думку, може перемогти зло?

Як позбутися зла, коли воно вже поселилося в душі?

Що треба робити, щоб його стало менше?

Учитель: Вашій увазі пропонуватимуться уривки з відомих творів у вигляді інсценівок. Після перегляду кожної сценки ви маєте назвати твір, з якого взято уривок, автора, причину сподіяного персонажем зла і свої висновки.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Сценка з повісті “ Кайдашева сім’я ” Івана Нечуя - Левицького

Мотря. Ти змія люта, а не свекруха! Буду я чортова дочка, коли не розіб’ю тобі кочергою голови.

Кайдашиха. Хто? Ти? Мені? Своїй матері? Карпе! Чуєш, що твоя Мотрунька говорить на мене? То це ти таке говориш мені, свої матері? Карпе, візьми вірьовку та повість її зараз в сінях на бантині, бо як не повісиш, то я їй сама смерть заподію.

Мотря. Карпе, візьми налигача та прив’яжи на три дні свою матір серед вигону коло стовпа, мов скажену собаку, нехай на неї три дні вся громада плює! Вона мене або отруїть, або зарубає.

Кайдашиха. Що ти кажеш? Щоб мене мій син, моя кров, та прив’язував налигачем серед вигону на сміх людям? Ось я візьму мішка та напну тобі на голову, мов скаженій собаці, бо ти нас усіх покусаєш. Ти злодійка! Ти покрала в нас яйця!

Мотря. Брешеш, не докажеш! Ти сама злодюга, бо обкрадала мене, мою працю цілий рік. Яна тебе робила,як на пана панщину.

Кайдашиха. А чом же ти мене не кидала, коли тобі було в мене погано? Чом тебе чорти понесли на Бесарабію або за границю?

Мотря. Овва, через таке паскудство та оце б тікала за границю! Тікай сама хоч під шум, під греблю! Ти злодюга, ти відьма!

Кайдашиха. Хто? Я? Я відьма? Я злодюга? Ось тобі на дулю!

Мотря. ( тикає Кайдашисі межі очі деркачем ).

Кайдашиха. Ой лишенько! Виколола проклята зміюка мені око! В волость її, розбишаку! В тюрму її!

Висновок: Учні називають твір, автора, роблять висновок, що і Кайдашиха, і Мотря варті одна одної. Жадібність, егоїзм, темнота і бездуховність цих жінок призводять до таких ганебних стосунків, роблять їх не тільки смішними. На запитання, хто б міг розірвати коло зла у сім’ї Кайдашів, учні відповідають, що це могла б зробити Мелашка, але й у неї не вистачило сили в боротьбі зі злом і вона зрештою уподібнилася Мотрі та Кайдашисі.

Десятикласники осуджають жінок за вульгарні стосунки, неповагу до споконвічних народних традицій українців, неписаним законом яких було шанобливе ставлення до батьків. Відступ від традицій приніс багато зла.

Маємо й нині вдосталь сварок, вульгарщини, брутальної лайки, низьку культуру взаємин між людьми. Дівчина, жінка своєю поведінкою може чимало зробити для очищення нашої мови від словесного бруду, якщо сама буде шляхетною.

Сценка х роману Панаса Мирного та Івана Білки “ Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Галя. Знаєш що, Чіпко? Кинь життя таке!

Чіпка. Яке?

Галя. Чуже добро грабувати, людей убивати!

Чіпка. Галочко! Ніхто на світі не скаже, щоб я кого вбив. Хіба обороняючись, руки не здержав.

Галя. Проклятий! Каторжний! Обороняючись? Лізеш у чужу хату красти та хочеш, щоб хазяїн не ловив тебе? Злодюго!

Чіпка. А вони? Вони хіба кращі? Нажилися на нашій праці та й панують. А тут хата валиться, мати стара, сама копи не заробиш у день. Треба їсти, треба одягатися. Як же його жити, Галю? Та хіба ми крадемо? Ми своє одбираємо.

Галя. Чіпко, голубе мій! Не буде щастя, не буде добра. Ти прийдеш уночі з побоїща… Ляжеш коло жінки…Та тими руками, що недавно людей давили, будеш жінку пригортати.

Чіпка. Ох, Галю! Не знаю, що буде. Я – отаман…Як почує товариство, що кинув, - не животіти тоді мені. Поклялися ми так один одному…

 Галя. Кому ви клялися, душогубці, розбишаки?

Чіпка. Один одному клялись, Галю.

 Галя. Чорт чортові клявся.

Висновок: після того,як учні дадуть відповіді на поставлені запитання, пропоную підбити підсумки в наших пошуках істини.

Осмислюючи на матеріалі цього уривка проблему добра і зла, десятикласники бачать причину духовного зламу Чіпки не стільки в тих бідах і зневазі, яких йому довелося зазнати в дитинстві і юності ( доречи, не легше було й Грицькові ), скільки в роздвоєності душі – невизначеності вибору між добром і злом, а на певному етапі й поєднання їх ( удень працює, а в ночі з бандитами вершить свої чорні справи ). Чіпка не чинить духовного опору злу, воно заволоділо ним. Відбувається мутація душі, і Чіпка стає катом: вирізує сім’ю простого козака Хоменка. Зло бумерангом повертається до нього – кінчає самогубством Галя ( “ Так оце та правда?!” ); причинена на самотність і смерть у чужих людей стара мати; занапащена, віддана сатані власна душа. На запитання, який же був вихід, учні відповіли, що треба було боротися за правду розумним словом і добрими ділами, а не ножем і кров’ю.

Увазі десятикласників пропонується інсценізація уривка з п’єси Івана Карпенка-Карого ”Хазяїн“ Пузир. Ну як таки ви, пане Зеленський, і досі не загнуздали мануйлівських мужиків?! Де ж це видано, щоб на буряках платить робочому по тридцять п'ять копійок в день? (До Ліхтаренка.) Порфирій! Почому у тебе в Чагарнику робили і роблять поденно?
      Ліхтаренко. З початку весни по п'ятнадцять копійок, потім по двадцять, тепер, в гарячу пору, по двадцять п'ять на їх харчах!
      Пузир. Чуєте? І по двадцять п'ять копійок багато, але все ж таки не тридцять п'ять! Та ще, либонь, ви й харчуєте?
      Зеленський. Харчую.                        

      Пузир. Боже мій! І харчуєте?! То це вийде по сорок п'ять копійок. Добре хазяйнуємо! Робочі все заберуть, а нам же що зостанеться, а чим же я буду вам жалування платить? Так не можна, ви не вмієте зробити дешевого робітника!

  Зеленський. Околиця до околиці не приходиться! У Мануйлівці людb більше зажиточні, ніж де: окрім своїх наділів, держать оброчну казенну землю в оренді, артілі почали заводить. А робочий, самі знаєте, тільки там дешевий, де землі нема, де нема за що рук зачепить, де бідність.
      Пузир. Так ви зробіть у Мануйлівці бідність!
      Зеленський. Попробую.

     Пузир. Це тобі не борщ, тут пробувати нічого - треба взять! Ти розумієш? Взять! Казенну оброчну статтю взять! Наділи мужицькі на десять літ в оренду взять! А як мужик зостанеться без землі - роби з ним, що хочеш; а поки при землі, мужики все одно що бури, нічого з ними не зробиш!
Зеленський. Я вже пробував...

Пузир. Ви ніколи не пробуйте, а просто-їжте!

Висновок: уривок надзвичайно важливий для розуміння суті Пузиря – цього “ чумачого ”, новоспеченого капіталіста, мета життя якого не сягає далі наживи.

Пузир перетворює на пекло не тільки життя селян, а й близьких йому людей. Спочатку він хотів завдяки багатству стати вільною людиною і всі духовні та фізичні сили віддав збагаченню. Але в усьому повинна бути межа. Пузир перейшов її, і гроші спустошили душу, перетворились у фетиш. Заради них цей чоловік безсердечно розоряє господарства селян, створює собі дешеву робочу силу, робить нещасними тисячі людей. Саме в цьому його найбільший злочин. Та зло завжди повертається до того, хто його чинить, дія зла невідворотна. Жадібність стала зрештою причиною смерті самого Пузиря.

Образ Пузиря дуже актуальний нині. Подивіться на скороспечених наших мільйонерів. Хіба це не новітні Пузирі, які довели до крайньої межі бідності народ, а самі безсоромно розкошують? Правда, з тією різницею, що герой Карпенка-Карого працював від зорі до зорі, а наші багачі просто злочинно ошукували довірливих земляків, будуючи примарні фінансові піраміди. Отже, через сто років знову з’явилися в нас Пузирі в гіршому своєму варіанті. Це ще одне підтвердження прозірливості проблеми боротьби добра і зла в суспільстві.

ІІІ. Підсумок уроку.

Учитель. Наша зустріч з літературними героями закінчилась. Яких моральних висновків ми дійшли? Загадаємо питання, поставлені на початку уроку, й узагальнимо ваші відповіді.

Яка причина злих вчинків літературних героїв, які щойно пройшли перед нашими очима?

Хто з літературних героїв вам імпонує. Чим? Кого ви осуджаєте? За що?

Яке зло панує в сучасному житті?

Чому, на вашу думку, причина зла?

Що може перемогти зло?

Що треба зробити, щоб зла було менше?

Учитель. У давні часи люди боялися поганих слів, дій, вчинків, лихих думок. Письменниця Катерина Мотрич стверджує:

Ще донедавна люди оминали, по можливості, сварки, хрестили рота, коли з язика злітало недобре слово. Великим гріхом вважалося когось проклинати. То не забобони, а глибинні закони космічного співжиття. Коли б ми знали, яке зло чинимо собі й планеті, посилаючи в простір злі думки, як захаращуємо власне життя злою енергією! Коли б відали, що ця духовна інфекція перетвориться невдовзі у фізичну! Наші предки були переконані, що образити думкою – більший гріх, ніж учинком.

Думки – вічна енергія. Вони утворюють у Космосі світлі й темні хмари, бо мають властивість притягуватися до собі подібних. Провисають над землею, звідки пішли, і  невдовзі повертаються до неї. Ми самі, а не хтось інший,м провокуємо стихійні лиха.

Згадаймо,що війни, кров, ненависть завжди доповнювали якісь катаклізми, голод, мори. То ж кожна думка – “ матеріальна ”. І найбільше зло робимо собі, проклинаючи когось.

Душа духовного досконалої людини чиста, світла. Недобрий вчинок нікуди не дівається, а лишається на нашій душі, справляє на неї негативний вплив. Як каже прислів’я: “ Стоїть як гріх над душею ”. А можна ж уникнути цього.

Давня мудрість вчить:

“ Не робити того іншому, чого не хочеш, щоб тобі робили ”. Тоді й на душі буде легко і світло.

Бажаю й вам, щоб ваші душі були завжди світлими й чистими, щоб зло не взяло вас у полон. Творіть добро – і світ стане кращим.

ІV. Домашнє завдання: підготуватися до написання твору на тему:  “ Якою людиною я хочу бути ”.

Категорія: Мої статті | Додав: admin (07.09.2014)
Переглядів: 3721 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук