П`ятниця, 29.03.2024, 12:40
Вітаю Вас Гість | RSS

Персональний сайт Н.А. Кісенко

Меню сайту
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Опис досвіду

                  В усі часи людство хвилював стан духовності окремої індивідуальності і суспільства в цілому. Саме піднесення духовності особистості стає необхідною умовою формування людини нової доби, людини ХХІ століття, від якої певною мірою залежить майбутня доля держави. Йдеться про морально - духовні орієнтації, що виступають як провідні в навчально - виховному процесі сучасної школи. Україні потрібна нова, національно свідома, з розвиненою державною гідністю еліта, яка досягла б високого становища власним талантом і інтелектом.

      У процесі виховання проблема формування загальнолюдських моральних цінностей залишається однією з найактуальніших у педагогічній науці та шкільній практиці. Водночас формування загальнолюдських моральних цінностей учнів старших класів в умовах глибоких соціально - економічних змін в Україні наштовхується на значні труднощі. Оскільки сьогодні існує загроза обмеженості свідомості, девальвація морально - духовних цінностей, то виникає необхідність говорити про дефіцит моральної культури та потребу в створенні умов, які б сприяли розвитку загальнолюдських моральних цінностей у старшокласників в процесі вивчення української літератури.

Оновлення освітньої системи, її демократизація вимагають підвищення уваги до пошуку нових шляхів удосконалення виховання учнівської молоді. У Законі ”Про освіту ”, у національній програмі ” Освіта ” (Україна ХХІ ст.) та в Національній доктрині розвитку освіти Україна ХХІ ст. визначено основні тенденції формування загальнолюдських моральних цінностей старшокласників при вирішенні гострих проблем сучасності.

      Моральне виховання розглядається в педагогіці як цілісний процес, спрямований на формування у молоді моральної свідомості, моральних почуттів і моральної поведінки. Теоретичний аналіз проблеми формування загальнолюдських моральних цінностей у старшокласників свідчить, що в основі ціннісних орієнтацій особистості втілені цілі і призначення людини, її ставлення до особистого життя, життя своєї родини, суспільства, нації, всього людства.

Специфіка формування загальнолюдських моральних цінностей у старшокласників полягає у реалізації людяності як критерію високоморальної особистості. Отже, процес морального виховання молодого покоління розглядається нами як система, що являє собою частину більш широкої системи формування загальнолюдських цінностей, української літератури як виду мистецтва слова і допомагає учням повніше осягти художній зміст, виявити конкретно - історичне та загальнолюдське значення зображеного письменником, формувати морально - етичні ідеали, підносити на вищий рівень культуру.

У формуванні моральної свідомості учнів старшого віку особливого значення набуває принцип гармонійного поєднання свободи і необхідності. Основним видом діяльності, де це поєднання виступає безпосередньо і найбільш переконливо, є праця – навчальна, громадська, продуктивна. Праця стає для юнаків і дівчат основним критерієм честі, гідності, совісті та всіх інших моральних цінностей.

Що таке моральне виховання, якщо розглядати його з педагогічної точки зору, який його характер та основні закономірності?
Треба сказати, що велике значення морального виховання в розвитку та формуванні особистості усвідомлювалось в педагогіці ще з давніх - давен. Багато хто з видатних педагогів минулого підкреслювали, що підготовка доброзичливої людини не може зводитися тільки до її освіти і розумового розвитку, і на перший план у вихованні висували моральне формування особистості. У своєму трактаті “Наставление нравов” видатний чеський педагог Я.А. Коменський цитував давньоримського філософа Сенеку, яки писав: “Навчись спершу добрим правилам моралі, а потім мудрості, бо без перших важко навчитися останній ”. Там же він наводить відомий народний вислів: “Хто встигає в науках, але відстає в добрих правилах моралі, той більше відстає, ніж встигає ”.

 Василь Олександрович Сухомлинский неодноразово зазначав, що найважливіші  моральні ідеї  розкриваються перед дітьми зпершого дня під час їх перебування в школі. Зокрема, моральні поняття: добро і зло, справедливість і несправедливість – формуються у свідомості учнів з точки зору інтересів свого народу. На цій основі в серцях дітей пробуджується і зміцнюється  прагнення до високої моральності. Його постійно хвилювала думка про те, що педагог завжди стоїть між моральними цінностями народу і душею учня, що завдання вихователя - зробити безцінні моральні багатства людства особистим здобутком кожної дитини.

       В. Сухомлинський прагнув до народження доброти в серці кожного школяра. Великий педагог все робив для того, щоб виховувати у дітей доброту, людяність, сердечність, співчутливість. Не сльозиву сентиментальність, а саме людську доброту. Сухомлинський підкреслював, що добро лише доти добро, доки воно вміє захищатися.

           Нині, коли в Україні обрано курс на побудову гуманного демократичного суспільства, що передбачає культ Людини і Народу, гуманні й демократичні відносини між людьми в усіх сферах життя, питання морального виховання виходять на одне з перших місць у системі виховання. З пріоритетних напрямів реформування виховання в нашому суспільстві є такі: утвердження принципів загальнолюдської моралі – правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей; прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну; виховання духовної культури особистості; створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції; формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю. Принципи моралі дають соціальну орієнтацію особи, формують у загальному вигляді моральні вимоги, стратегію моральної поведінки, своєрідну програму її соціальної активності. У навчальному закладі в процесі вивчення української літератури створюються певні психологічні передумови, що виявляються у здатності учня, особливо старшокласника, заглиблюватися в себе, подумки ставити себе на місце іншого, аналізувати і пояснювати поведінку в різних конфліктних ситуаціях, створювати відносно стійкий образ ”Я”. Література як вид мистецтва підсилює моральні переживання, вона є важливим фактором формування моральної культури учня.

Відродження духовності підростаючого покоління покладається на фольклор, у якому відображено народні погляди на виховання, де загальнолюдські моральні цінності виражають ставлення особистості до соціальних цінностей, характеризують її здатність створити власну ієрархію цінностей у своїй свідомості, визначити стратегію поведінки, являють собою своєрідну форму моральних настанов і заповідей народу.
Видатні діячі науки і культури (В. Винниченко, Б. Грінченко, Леся Українка, І. Франко) надавали першорядного значення проблемі виховання підростаючого покоління засобами художньої літератури. Життя - вічна наука. Сьогодні воно змінюється стрімко, часом непередбачуване. У період реформування освіти роль учителя в навчально - виховному процесі має бути переосмислена кожним, і кожен має зрозуміти, усвідомити свою роль у житті нашої держави і в житті своїх учнів. Освіта сьогодення спрямована на умови демократії, ринку, новітніх наукових інформаційних технологій. Місія школи полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині усвідомити суть свого життя, визначити орієнтири власного майбутнього. Загальновідомо: література має гуманістичну суть і цим вирізняється з - поміж інших навчальних дисциплін. Кожен талановитий твір викликає глибокі переживання, хвилює. У процесі читання спрацьовує особливий психологічний феномен – в уяві школяра виникають відтворені автором картини, образи, ситуації. Вони мають на нього сильний емоційний вплив, особливо якщо читач - підліток. Ця властивість емоційного впливу літератури, аж до потрясіння, є обов’язковим елементом навчального процесу.

       Нестандартні уроки вимагають ґрунтовної підготовки, врахування різних факторів, зокрема рівня сформованості умінь і навичок школярів, їх вікових особливостей та інтересів. На таких уроках учень повинен бути центральною фігурою: як дослідник, як доповідач, як ініціатор дискусії, як активний учасник групи, як консультант і т. д. Завдання ж учителя полягає не тільки у визначенні теми, обсягу навчального матеріалу і форм його опрацювання, а й у чіткій мотивації навчально - виховного процесу на уроці, забезпеченні демократичного стилю спілкування, атмосфери творчого пошуку, успіху кожної дитини. Цього можна досягти, зацікавлюючи учня художнім текстом, передбачаючи вільний вибір ним змісту та форми навчальної діяльності, пропонуючи прийоми виконання завдань, шляхи пошуків відповідей на поставлені запитання, заохочуючи прагнення знаходити свій спосіб вирішення тих чи інших проблем, підтримуючи ініціативу, самостійність, вміння застосувати набуті знання та навички у нових умовах. Лише при такому підході до проведення нестандартних уроків з літератури можна говорити про їх доцільність, результативність, спрямованість на плекання дитини як творця свого життя.

Досвід показує, що в старших класах доцільно проводити добре відомі учителям - словесникам уроки - конференції, уроки - семінари, уроки -диспути, уроки - дослідження, уроки - пошуки, уроки - табу, уроки - КВК, наповнивши їх новим змістом, модернізувавши відповідно до вимог часу, інших суспільних реалій, змін у шкільних програмах з літератури, поінформованості та ерудиції сучасних школярів та ін.

Учні середніх класів залюбки беруть участь в уроках - концертах, уроках - конкурсах, уроках - вікторинах, уроках – уявних подорожах, уроках - іграх і т. д. Вивчаючи у 5-ому класі українські народні казки, можна, наприклад, провести урок - конкурс на кращого оповідача казки. Учитель допомагає п'ятикласникам у виборі казки, підказує, як краще передати її зміст, який музичний супровід можна використати.  

Проектуючи такі уроки на особистість учня, слід передбачити підсумкову бесіду з метою виявлення умінь школяра робити висновки, спів ставляти зображене у казці з дійсністю, складати власні казкові твори.

  •  Чому ви обрали саме цю казку?
  • Чи зустрічали ви щось подібне у житті?
  •  Від чого застерегла вас ця казка? Чого навчила?
  •  Кому б ви рекомендували її прочитати?
  •  Яку казку хотіли б скласти самі?

Вдома учні складають казки і на одному з уроків знайомлять з ними своїх однокласників.
Цікавими є уроки - зустрічі з письменниками, художниками, музикантами, талановитими людьми рідного краю. Зустрічі не лише реальні, а й уявні. До таких уроків готуються всі: і ті, що виступатимуть у ролі письменників чи літературних героїв, і ті, що ставитимуть їм запитання, читатимуть вірші, прозові уривки і т. д. Такі уроки - це міні - спектаклі, які прилучають дітей до мистецтва, формують їхні естетичні смаки, громадянсько - патріотичні переконання, збагачують емоційно - інтелектуальний світ, пробуджують жагу пізнання.

                   До вподоби школярам і уроки - мандрівки. причому найрізноманітніші за формою і змістом. Це — подорожі по сторінках "Літературної України", журналів "Київ", "Дзвін", "Березіль", "Перевал", а також стежками талановитих митців слова.

Уроки - мандрівки сприяють не тільки розширенню і поглибленню знань школярів, а й їх саморозвиткові, адже учні знайомляться з критичною літературою про письменника, читають твори, не передбачені програмою, на власний розсуд компонують свої виступи перед однокласниками.
Згадаймо своє дитинство. У книжках ми передовсім шукали позитивного героя. І це нормальна реакція нормальної дитини. Тому нам вчителям потрібно докласти максимум зусиль, щоб під час аналізу причин вчинків Чіпки з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні», Сави з твору Ольги Кобилянської «Земля», Гриця Летючого з новели Василя Стефаника «Новина» не викликати в юній душі агресивності чи зневіри в людські ідеали. Вивчаючи творчість Панаса Мирного, зокрема його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні», насамперед разом з учнями з’ясовуємо проблематику роману. Характеризуючи образ Чіпки проводжу урок з елементами суду. Учні отримують завдання стати за бажанням  «обвинувачами» і «захисниками», а один із учнів - Чіпкою. Спочатку виступали захисники, які відзначали позитивні якості Чіпки і висловили думку, що він змушений був захищатись і мстити, бо на це були свої причини. Справді, хто не жалів Чіпку, не співчував його загубленій силі? Та, можливо, сьогодні важливо не милосердя до нього, а психоаналіз причин, що призвели його до свідомої жорстокості. Адже найбільша цінність на землі – людина, і позбавляти її життя - тяжкий злочин. У виступах учні - обвинувачі звернули увагу насамперед на те, що Чіпка, мабуть, обнадійливо сприйняв той факт, що перші крадіжки не були викриті. У нього з’явилась впевненість: мене не піймають, я не якийсь там невдаха. Це часто губить людей і в наш час. Обвинувачі доказували вину вбивці, але ставало зрозуміло, що вони були слабшими, ніж захисники. Потім було надане слово Чіпці, який спробував себе захистити. У кінці уроку разом з учнями ми поступово переконалися, що ніколи не було у Чіпки безвихідного становища, що тільки нетерпіння і злість на людей керували ним, штовхали до падіння. Всі згодилися, що навряд чи з будь - якої скрутної ситуації єдиним виходом може бути помста, а ще страшніше - вбивство. Не можна виправдовувати злочин важким дитинством, нелюбов’ю до людей. Отже, не всякими шляхами можна дійти праведного діяння. Ось такий урок життя дає нам цей роман. Урок, який триває й нині… Бідували сотні тисяч українців в різні часи та епохи, але вбивцями ставали лише одиниці. Гірка доля не змінила характеру українця, його романтичної закоханості у все прекрасне на землі. Для нашого народу, з його так і не сприйнятою багатьма ментальністю довготерпеливця, заповідь Божа «Не вбий» була святою. Немає і не може бути аргументів, які виправдовували б убивство.

     Загальнолюдські  цінності  - це такі внутрішньо особистісні установки, реалізація яких дає змогу формувати людське в людині скрізь, де особистість присутня як духовна чи суспільна істота. Значною проблемою сучасності є духовне спустошення, байдужість, брак любові, відсутність мрій і планів на майбутнє, марнування часу, безсоромне споживацтво. А людина, котра зруйнована з середини, руйнує і світ. Криза особистості зумовлює політичну, екологічну, економічну й інші кризи суспільства, робить її тотальною.

       Очевидцями стали нині деформація світоглядних уявлень, стрімке зниження духовних орієнтирів. У наслідок чого вічна дилема – бути чи мати – вирішується на користь мати, часто будь - якою ціною, за рахунок утрати совісті, честі, гідності, порядності, навіть скоєння злочину. Тому немає, на мій погляд, актуальнішої проблеми для вчителя, як виховання здорової, відкритої для інновацій і водночас високодуховної, моральної особистості.

         Проблема людини була актуальною ще за часів  Київської Русі. У давньому епосі наголошується на загальнолюдських цінностях, основою яких є любов до вітчизни й захист людської гідності ( “ Слово о полку Ігоревім ”, “ Повість минулих літ ” ). Процес вироблення загальнолюдських цінностей знайшов відображення у статутах Володимира Святославича,  у     “ Повчанні дітям ” Володимира Мономаха. Виховання й навчання в братських школах України також було пронизане загальнолюдськими ідеями ( М. Смотрицький, С. Полоцький, Ф. Прокопович, П. Беринда).

          Рішуче обстоював ідеї гуманізму, народності, добра Г. Сковорода. Знамениту настанову “ Пізнати самого себе ”, висунуту давньогрецькими філософами ще за п’ятсот років до нашої ери, він підніс і розвинув далі. Пізнати себе людині потрібно для того, щоб виявити свої здібності, закладені природою, усвідомити власні фізичні й розумові можливості. Це дасть змогу обрати “ сродну працю ” і трудитися, щоб не лише забезпечити свої духовні й  тілесні потреби, а й принести користь суспільству.

           Однією з умов всезагального щастя філософ вважав доброзичливе ставлення людини до людини, працьовитість, взаємоповагу, вірність у дружбі. Видатний мислитель пропагував чистоту помислів, безкорисливість, потребу морального самовдосконалення.

           Аналізуючи філософські погляди Г. Скороводи, я дійшла висновку, що саме вони найближчі для мене як учителя. Із сучасних навчальних технологій я вибрала особистісно –зорієнтоване навчання, яке у центр освітньої системи ставить особистість дитини й забезпечує їй право на самобутність, унікальність, індивідуальність, розширює уявлення про себе як особу. В основу цієї новітньої технології, на мою думку, покладені модернізовані погляди нашого видатного філософа.

            Сучасні науковці і практики ( Є. Пасічник, Г. Токмань, Б. Степанишин, Л. Скуратівський, І. Кон, Д. Бех, О. Слоновська, О. Куцевол, А. Фасоля) сходяться на думці, що нині визначальними психолого - педагогічними особливостями року літератури мають бути:

  • діяльність і спілкування, що ґрунтуються на глибокому розумінні педагогами місця й ролі учня в розвитку його особистості на кожному віковому етапі;
  • проектування й реалізація найважливіших компонентів організованого педагогічного процесу ( цілі, завдання, засоби, форми взаємодії вчителя й учня), чітка підпорядкованість його самовираженню, самоствердженню, самоактуалізації учня, тобто поступальному рухові особистості вгору сходинками самореалізації.

На основі власного педагогічного досвіду я:

  • вивчивши філософські та психолого - педагогічні праці про виховання загальнолюдських цінностей, обґрунтувала для себе доцільність застосування технології особистісно –зорієнтованого навчання;
  • розробила свою методичну модель особистісно –зорієнтованого уроку;
  • створила систему проблемних питань та творчих завдань з української літератури, спрямованих на виховання загальнолюдських цінностей.

             За словами В. Сухомлинського, “виховання емоцій  - це не якесь окреме вузьке завдання, а саме суть усього процесу становлення людини”. Моє захоплення – художнє читання. Воно також сприяє вихованню емоцій. Наприклад, урок - диспут на тему “Герої п’єси Івана Котляревського “Наталка Полтавка ” – втілення загальнолюдських цінностей ” починаю читання вірша Д. Павличка “ Коли ми йшли у двох с тобою ”,  який звучить на фоні “ Місячної сонати ”Л. Бетховена. А далі ставлю запитання:

  • Чи тільки про любов  ця поезія?
  • Які моральні проблеми порушує в ній автор?
  • Чому краса коханої потьмарилася для юнака?

Учні висловлюють свою думку, що красивою є не тільки та людина, котра має гарну вроду, а й та, в якої і душа добра, і вчинки благородні. Такому вчинку сприяла робота на попередніх уроках і домашнє завдання на цей урок: знайти поезії і вислови видатних людей про загальнолюдські цінності.

       По - своєму підходжу до трактування художніх образів -персонажів. Оскільки у світі немає жодної людини лише з позитивними чи лише з негативними рисами, то знаходимо, що є гарного у героя, наприклад,  возного. Виявляється, що він здатний на кохання, хоч не таке, як у піснях, але щире;  наважився переступити звичаї свого кола – узяти за дружину селянку. Позитивне шукаємо і в образах Пузиря, Калитки, навіть Єремія Вишневецького.

      Після бесіди й дискусії учні переконуються: Пузир – дбайливий господар, а в Єремії сильний, вольовий характер, єзуїти навіть боялися, що князь може піти “ слідом за Криштофом Косинським та Наливайком ”. У колегіумі доклали всіх зусиль, щоб Єремія став ворогом свого краю і “ пролив ріки рідної крові ”.

       Широко використовую креативні методи навчання. Нестандартними запитаннями намагаюся викликати учнів на відвертість, щоб задумалися над поведінкою літературних героїв і своєю.

  • Порівняйте стосунки Наталки Полтавки зі своєю матір’ю і стосунки сучасних дочок зі своїми матерями.
  • Чи хотіли б ви в житті мати таке кохання, як у Наталки й Петра?

До хлопців:

  • Хто вам більше подобається – Наталка чи Петро – і чому?
  •  Чи зустрічали ви в наш час дівчину, схожу на Наталку?

До дівчат:

  • Чи подобається вам Петро? Чим саме?
  • Чи хотіли б ви, щоб вас покохав хлопець, схожий на Петра?
  • Що ви можете сказати про сучасних хлопців?

         Потужним джерелом виховання загальнолюдських цінностей є роман  “ Собор ” О. Гончара. На уроці і вдома учні багато працюють з текстом, адже він густо пересипаний повчальними роздумами та афористичними висловами. Одинадцятикласники виписують їх і пояснюють, обов’язково пов’язуючи із сучасним життям і своїм Я. Ось на які вислови школярі звертають найбільше увагу:  “ Собори душ своїх бережіть, друзі…”;

“ Каліка той, хто не здатен спадщиною предків дорожити ”; “ Людині дано пам'ять, що сягає у віки, тому вона й людина…”; “ Дорожіть днем… молоді! Живіть, щоб встигли зоставити слід після себе путящий ”; “ Живе не той, що чадить. Живе – хто іскрить ” тощо.

     Замислюються учні й над питаннями, яке поставив герой Гончарового роману Микола Баглай: “ Чому в нас такі люди злі? Звідки ця злоба, зневага, неприязнь до інших? ”

         А ще пропоную випускникам писати за романом невеличкі твори наприкінці уроку або вдома. Але розкриття теми неодмінно має бути пов’язане із сьогоднішнім днем.

       Де доречно, використовую на уроках елементи народознавства. Не може бути повноцінною людиною той, хто не знає національних звичаїв, адже національне є частиною загальнолюдського.

       Часто даю завдання записувати протягом уроку моральні висновки, які випливають з розмови, обговорення, спонукаючи бути відвертими, щирими, не вимушеними. І діти занотовують свої думки: “ Живи з любов’ю в серці ”;

“ Стався до інших так, як хотів би, щоб до тебе ставилися ”; “ Коли хочеш, щоб тебе любили, сам перший люби ”; “ Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько ”; “ Не зраджуй Батьківщину ”; “ Людина – частини природи. Не нівеч себе ” тощо.

Розвиткові творчих здібностей школярів сприяють такі    завдання: поетичні рядки перетворити на прозові і  навпаки - ліричні вірші покласти н а мелодію народних пісень.                   

  Під час вивчення усної народної творчості учні визначають моральні орієнтири нашого народу, відповідаючи на питання проблемного характеру:

  • Чи можна назвати вчинок Марусі Богуславки героїчним? Чи був у неї інший вибір? ( “Дума про Марусю Богуславку ”).
  • Як ви оцінюєте поведінку доньки й вибір матері? (Балада “ Що се в полі забіліло ”).
  • Чи можна виправдати Саву Чалого й чому? ( Балада “ Ой був у Січі старий козак ”).

               Художня література в Україні завжди була й залишається чимось більшим, ніж просто література. У красному письменстві ( народній казці, пісні, поезії, драмі, романі чи повісті автора) живуть реальні українці. Поринаючи у світ, сформований задумом митця, виліплений його словом, учні проходять разом з літературними героями їхніми тернистими шляхами, відчувають усю складність життєвих колізій і вчаться , як треба і як не треба чинити, щоб завжди залишатися людиною серед людей.

Категорія: Мої статті | Додав: admin (02.09.2014)
Переглядів: 1244 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук